< Предстоятель УАПЦ очолив св. Літургію в Успенській ставропігійній церкві м. Львова
01.01.2017 21:18 Age: 323 days
Рубрика: інтерв'ю, моніторинг ЗМІ

"Бажаю усім, щоб Святе Письмо частіше було у Ваших руках" - о. Василь Луцишин.


Cьогодні наша розмова із о. Василем Луцишином, довголітнім парохом Ставропігійної церкви Успіння Пресвятої Богородиці м. Львова, ректором Львівської духовної семінарії УАПЦ та Віце-президентом Всеукраїнського Біблійного Товариства. Саме цього року  організація святкує 25-ліття. Серед її засновників є і УАПЦ,  а о. Василю вже вчетверте довірено зайняти високий пост у Товаристві. Напередодні уродин отця Василя Луцишина ми вирішили поцікавилися ще й цією стороною його життя та служіння.

 Слава Ісусу Христу. Отче, ми Вас знаємо як хорошого парафіяльного священика, ректора семінарії. Проте просимо розповісти і про ще одну, можливо, не настільки відому для широкого загалу, сторону Вашого життя. Йдеться про багатолітню працю у Всеукраїнському Біблійному Товаристві.  Як все розпочалося?

   22 червня 1991 р. наша УАПЦерква на чолі із Патріархом Мстиславом була однією із чотирьох засновниць Всеукраїнського Біблійного Товариства. Коли я аналізую початок праці у Біблійному Товаристві, то все більше переконуюся, що на все це був Божий промисел. У квітні 1998 р. ми разом із Патріархом Димитрієм були у Києві на науковій конференції. Тоді до нас підійшли представники із Всеукраїнського Біблійного Товариства – Павло Ставнійчук (генеральний секретар) і запропонував включити у центральне управління представників УАПЦ. Владика Димитрій благословив саме мене. Перше засідання мало відбутися на свято Вознесіння. Власне через дванадесяте свято я якось був подивований цією пропозицією і просив Патріарха замінити мене, бо, все ж, більшість членів Товариства складають протестанти, а я,  як практикуючий священик, не хотів пропускати відправу. Пам’ятаю, як сьогодні, простий, навіть дитячий погляд Владики: «Отче, їдьте, ми за вас помолимося». Це засідання було дуже важливим, бо саме на ньому обговорювалося питання включення у Перше соборне послання Апостола Іоана Богослова слова «Бо троє свiдчать на небi: Отець, Слово i Святий Дух; i Цi троє — єдине». Було багато суперечок, мовляв, що це є вставкою пізнішого часу. Я відважився стати на захист цих слів і власне переконливо засвідчив. Це був перший мій результат, який і став початком плідної праці. Я сумлінно відвідував усі засідання, що проводилися Товариством, а парафія Успіння Пресвятої  Богородиці, де я служу вже понад 20 років, мені завжди допомагала у виконанні цієї праці.

Кожні чотири роки відбуваються перевибори у Всеукраїнському Біблійному Товаристві, і це вже є 4-та каденція довіри щодо мого виконання місії Віце-президента.

Ви є єдиним із так званих «традиційних християн» у цій організації, хто виконує таку важливу управлінську роль. Водночас Ви є ректором Львівської духовної семінарії УАПЦ. Чи ці дві посади є взаємодоповнювальними, чи навпаки?

Під час праці у Біблійному Товаристві, спілкуючись із протестантами, їхніми провідниками, ще більше переконуюся у величі Православної церкви. Я абсолютно не принижую їх – вони направду досить віруючі люди, молільники, які вірять в Бога і ведуть паству своєю дорогою, від них можна брати багато позитивного – вивчення св. Письма. Але я бачу, як наша Православна церква крізь тисячоліття несе спасительну місію незмінно, рятуючи мільйони вірних, не відходячи від Святого Письма і праотцівських вчень. Багатство Православ’я вражає розмірами і величчю, тільки є одна проблема – потрібно навчитися його бачити, а найголовніше – користуватися ним.

Які поточні питання вирішує Біблійне Товариство в Україні і як часто Ви зустрічаєтеся?

Ми займаємося євангелізацією суспільства – від молоді до старшого покоління.

Донедавна ми зустрічалися раз у квартал, проте  тепер маємо інший графік –збираємось два рази на рік (40 осіб). Робоча група – це центральна управа, а також черговий представник однієї із конфесій. Можемо зустрічатися і частіше, це вже за потреби. Зараз асоційованими членами є  18 конфесій, з кожної є по два представники. Від нас, окрім мене, як члена центральної управи, включений є і о. Олександр Королюк із м. Луцька. На кожному Правлінні під чітким контролем висвітлюється процес перекладу Біблії. Власне наша робота складається із трьох основних процесів: переклад, друк і розповсюдження. Я курую процесом перекладу, це є моя компетенція. Другою сферою курує Генеральний секретар, розповсюдженням займаються регіональні представництва: Західний – м. Львів, Центральний – м. Київ, Південний – м. Херсон, Східний – м. Харків. Кожен центр має свої особливості, тому вони оптимально намагаються поширити Святе Письмо. Наприклад, Східний і Південний є російськомовними регіонами, тому більшість літератури до них направляється російською мовою. Звичайно, щоб виконати усі ці заходи, ми звертаємося до усіх християнських церков. Найбільше йдуть на контакт та  зустріч і сприяють розповсюдженню Слова Божого протестантські течії – баптисти і п’ятидесятники.

  

Які у Вас стосунки із Світовим Біблійним Товариством, чи маєте спільні напрацювання?

Ми спочатку були під спостереженням Об’єднаного Світового Біблійного Товариства. Потім стали асоційованим членом. Вже декілька років поспіль ми крокуємо на самостійне утримання, тобто практично є самоокупними. Найбільше за весь час нам допомагало Норвезьке Біблійне Товариство (всього у світі є 152 товариства). На перспективу нас рекомендують як плацдарм для розповсюдження Біблії у центрально-азіатський регіон: Узбекистан, Киргизстан, Казахстан, Туркменістан, Таджикистан. Річ у тім, що ми донедавна були в одній сфері впливу СРСР, є спільність розуміння російської мови. Минеться ще одне покоління, і російську мову вже менше людей буде розуміти, бо коли зараз ми приїжджаємо у ці країни, то ще можемо порозумітися цією мовою. Тому потрібно використати ще цей час для утвердження Слова Божого. Власне норвезьке товариство фінансує переклади. Узбецькою мовою уже завершено переклад Слова Божого, казахською і киргизькою іде інтенсивне завершення.  Багато користі принесли нам візити до Норвегії та Великої Британії. Там досить організований є процес перекладу, друку і розповсюдження Біблії. Власне із цих країн ми переймали досвід.

У 2010 році нам випала можливість побувати на Всесвітній Асамблеї Біблійних товариств у м. Сеулі, що у Південній Кореї. Це надзвичайно вражає, коли ти бачиш людей із різних континентів, різних країн, які є об’єднанні довкола Святого Письма. Першого дня  моляться європейці – проводять молитву стримано, американський регіон – теж своєрідний, а надзвичайне враження склали африканці – вони свою молитву проявляють через спів і навіть танці. Це настільки натхненне звернення до Всевишнього, що цей епізод зустрічі дуже чітко закарбувався у пам’яті.

Побутує думка, що ми, православні, тільки символічно віримо у Біблію. Чи є кроки до цього, щоб так не було ?

Певні історичні умови чи Православної, чи Католицької церкви спонукали до того, що всі служителі і вірні замкнулися на обрядах і пряму євангелізацію опустили. В цьому був і позитивний наслідок – атеїсти, забороняючи євангелізацію, пряму катехізацію, і думаючи, що придушать дух християнства, помилилися – саме через обряди благодать Святого Духа діяла, і люди жили Словом Божим. Нам потрібно признати, що у нас непочатий край роботи по євангелізації, щоб донести Євангелія, щоб люди сприйняли Його. Але потрібно пам’ятати, що саме Православна церква через переслідування століттями, все ж,  зуміла зберегти дух Святого Письма і Божі Слова, дух Христовий. Найперше, у навчальних закладах УАПЦ  ми намагаємося вивчати досконаліше Старий і Новий Завіт – це наша головна мета. Потрібно мудро взяти все те добре, як вивчають Слово Боже протестанти. Адже, не буду заперечувати, що багато дослідницьких праць протестантів є корисними і для нас.

Як, на Вашу думку, у нашій Церкві потрібно і можна підняти рівень освіченості духовенства, і мирян?

Стратегічна лінія полягає у тому, що потрібно підсилити катехізацію, розширити мережу недільних шкіл, катехітичних курсів. Все полягає у тому, щоб залучити дітей до Церкви. «Як посіємо, так і пожнемо»! Дітей потрібно вести до церкви не примусом, а цікавістю. Ми надрукували в Україні понад 10 млн. примірників дитячої біблійної літератури. Це є одним із найпродуктивніших способів поширення Слова Божого. Тому ми повинні спрямувати зусилля на молодь і на життя за Біблією, адже саме так можна показати і вірним,  і взагалі всьому суспільству красу християнського життя.

Нам не потрібно боятися вивчати Святе Письмо, бо саме відсутність цього і веде людей до пошуку себе й інших релігійних течіях.

Щоб Ви побажали нашим читачам?

Бажаю усім, щоб Святе Письмо частіше було у Ваших руках. Я завжди це нагадую на проповідях – ви ж дбаєте про свою зовнішність, про стан свого тіла, доглядаючи та піклуючись про нього, заглядаючи у дзеркало, щоб усунути якісь недоліки. Не лінуйтеся так само заглянути й у Біблію, яка допоможе виправити усі недоліки вашої душі. Миру і любові.

 

Розмову вів о. диякон Юрій Федів

 

Газета "Успенська вежа", № 12 (2016)